Перейти до вмісту

Ємен

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Республіка Ємен
الجمهورِيّة اليَمَنيّة
Al-Jumhūriyyah al-Yamaniyyah

Прапор Емблема
Девіз: «Аллах, аль-Ватан, аль-Таура, аль-Вехда»
«Бог, Нація, Революція, Єдність»
Гімн: Єдина Республіка
Розташування Ємену
Розташування Ємену
Столиця
(та найбільше місто)
Сана
15°21′ пн. ш. 44°12′ сх. д.country H G O
Офіційні мови Арабська
Форма правління унітарна президентська республіка з ознаками федерації під владою тимчасового уряду
держава, що розпалася[1][2][3] (де-факто)
 - Президент Рашад Мухаммад Аль-Алімі
 - Прем'єр-міністр Ахмед Авад бін Мубарак
Становлення  
 - Об'єднання 22 травня 1990 
Площа
 - Загалом 455,503 км² (54-те)
 - Внутр. води незначний %
Населення
 - оцінка 2013  25,408,000 (47-ме)
 - Густота 44,7/км² (160-те)
ВВП (ПКС) 2012 р., оцінка
 - Повний $58.20 мільярдів (110-те)
 - На душу населення $2,249 (85-те)
ІЛР (2013) 0.500 (низький) (154th)
Валюта Єменський ріал (YER)
Часовий пояс  (UTC+3)
Коди ISO 3166 YEM
Домен .ye
Телефонний код +967
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ємен

Є́мен, Респу́бліка Є́мен, Єменська Республіка[4] — країна в південно-західній Азії, межує на півночі із Саудівською Аравією і Оманом на сході. Омивається Аравійським морем на півдні та Червоним на заході. Ємену належать острови Камаран, Перім, Сокотра та інші.

Єменська Республіка була утворена 22 травня 1990 внаслідок об'єднання Єменської Арабської Республіки (ЄАР, або Північний Ємен) і Народної Демократичної Республіки Ємен (НДРЄ, або Південний Ємен).

Столиця Ємену Сана
Аден
Сокотрійське драконове дерево (лат. Dracaena cinnabari) на острові Сокотра

Етимологія

[ред. | ред. код]

Арабське слово «аль-ємен» (араб. اليَمَن) означає «правий» (тобто «по правий бік від Мекки»). Натомість «лівою» називають Сирію — араб. الشام (аш-шам), втім ця назва є неофіційною.

«Аль-яман» може бути перекладена з арабської мови як «права сторона» або «щастя», «благоденство». Ємен займає більшу частину території, яку древні римляни називали «Арабіа Фелікс» («Щаслива Аравія»).

Природа

[ред. | ред. код]
Докладніше: Географія Ємену

На території Ємену лежать величні гори, прибережна низовина Тіхама, посушливі пустельні плоскогір'я, зрідка розділені більш родючими долинами. На заході — Єменські гори (найвища точка гора Ен-Набі-Шаїб, 3660 м). Уздовж узбережжя Червоного моря і Аденської затоки — пустеля Тігама. На сході — невисокі плоскогір'я та пласкі узвишшя, які переходять у пустелю. Клімат тропічний, сухий. У країні відсутні постійні водотоки.

Саудівська Аравія Саудівська Аравія
Червоне море Оман Оман
Баб-ель-Мандебська протока Аденська затока Аравійське море

Територія колишньої ЄАР займає східну, найвищу частину Західно-Аравійського нагір'я, яка являє собою піднесений, сильно розчленований край Аравійського щита, частково перекритий древнім лавовими відкладаннями. Низовина Тіхама, шириною від 30 до 80 км, складена алювіальними і щебенистими відкладаннями. Рівнина впирається в гори, що круто підіймаються до висоти 2000–3000 м, де розташоване велике горбисте плоскогір'я, перетнуте зазвичай сухими долинами (ваді) і високими кряжами; саме тут найвища точка країни — гора Ен-Набі-Шаїб. Східний схил Західно-Аравійського нагір'я, звернений до пустелі Руб-ель-Халі, що займає понад половину південної частини Аравійського півострова, більш пологий, ніж схил, звернений до низовини Тіхама, але крутіший, ніж північний схил, звернений до Неджду. Західний край Руб-ель-Халі підноситься на 900–1200 м над рівнем моря.

На території колишньої НДРЄ знаходиться більша частина ресурсів, в тому числі сільськогосподарські угіддя, зосереджені в районі Адена. Винятком є Хадрамаут, регіон у східній частині країни, що являє собою широку долину, що простяглася паралельно берегу і що повертає потім на південь, до моря. Прибережна низовина на півдні тягнеться на 5–65 км углиб країни. Внутрішня частина регіону являє собою перетнуте плоскогір'я, розчленоване долинами ваді.

Рослинний і тваринний світ

[ред. | ред. код]

Флора Ємену являє собою суміш флори Судано-Замбезійської області Африканського підцарства і флори Сахаро-аравійської області. Суданська рослинність, що характеризується відносно високим рівнем опадів, домінує у західних горах і частково на високогірних рівнинах. Рослинність Сахаро-аравійської області домінує на прибережних рівнинах, у східних горах, східних і північних пустельних рівнинах. Високий відсоток єменських рослин належить до тропічних африканських рослин, серед яких можна згадати наступні: фікус, комміфора, Senegalia mellifera, Grewia villosa, Rosa abyssinica, Cadaba farinosa та інші.

Серед Сахаро-аравійських видів можуть бути згадані: курай, фінік їстівний, Panicum turgidum, Aerva javanica, Zygophyllum simplex, Fagonia indica, Vachellia tortilis, Acacia ehrenbergiana, Hyphaene thebaica, Capparis decidua, Salvadora persica, Balanites aegyptiaca і багато інших. Багато сахаро-аравійських видів є ендеміками великої піщаної прибережної рівнини Тіхама.

Характерні роди рослин Ірано-Туранської області на сході і північному сході країни: Calligonum, цимбопогон, тамарикс та середземноморського регіону: самосил, лаванда, ялівець, капуста і дворядник.

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Історія Ємену

Північ країни стала незалежною від Османської імперії в 1918 році; Північний Ємен оголосив про створення Єменської Народної демократичної Республіки в 1962 році; Народна Республіка Південного Ємену створена в 1967 році і змінила назву на Народну демократичну Республіку Ємен в 1970 році. Війна між обома Єменами розпочалася в 1971—1972, угоди не діють, військові дії почалися знову в 1978 році. Угоду про припинення вогню підписано в 1979 році з пропозицією про створення союзу. Громадянська війна в Південному Ємені розпочалася в 1986 році. Проєкт конституції єдиного Ємену опублікований в 1989 році; кордон між країнами відкрито в 1990-му, і країни формально об'єдналися в травні 1990 року під назвою Республіка Ємен; в 1991 році схвалена нова конституція. Антиурядові виступи в 1992-му, в 1993-му створено коаліційний уряд, який очолив Хайдар Абу Бакр ель-Аттас; створено президентську раду з п'яти осіб.

У 1994 році жителі півдня спробували знову відокремитися, проте їх повстання було придушене.

З 2004 року в північно-західній провінції Саада точилася збройна боротьба між єменськими шиїтами і центральним урядом, в ході придушення повстання шиїтів загинули щонайменше 700 осіб. За цей час між сторонами сім разів укладали угоди про припинення вогню, які згодом рано чи пізно порушувалися.

18 березня 2010 року бойовики заявили, що звільнили всіх захоплених ними раніше в полон військовиків і мирних жителів — за різними даними, від 175 до 445 осіб — і розміновували дороги на півночі Ємену. Президент країни Алі Абдалла Салех оголосив про закінчення війни з повстанцями шиїтів[5], уточнивши, що йдеться не про припинення бойових дій або перемир'я, а саме про остаточне припинення конфлікту.

Ще до початку арабських революцій Ємен був украй нестабільною країною, яку роздирали на частини численні суперечності. Після відходу у відставку колишнього президента Алі Абдулли Салеха у 2012 країна переживає період нестабільності.

Ємен є найнебезпечнішою країною Аравійського півострова. Там вже кілька років не припиняються бойові дії проти ісламістів, сепаратистів і місцевих шиїтів. Крім того, там же діють численні терористичні угруповання, пов'язані з «Аль-Каїдою».

За даними рейтингу «Неспроможних держав» на 2013, Ємен посідає в ньому 6-те місце[6].

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]
Адміністративний поділ Ємену на мухафази:1. Аден 2. Амран 3. Аб'ян 4. Ед-Даля 5. Ель-Бейда 6. Ходейда 7. Ель-Джауф 8. Ель-Махра 9. Ель-Махвіт 10. Сана (місто) 11. Дамар 12. Хадрамаут 13. Хадджа 14. Ібб 15. Лахдж 16. Маріб 17. Рейма 18. Саада 19. Сана 20. Шабва 21. Таїз 22. Сокотра

Ємен ділиться на 22 мухафази, які поділені на 333 райони (muderiah), які в свою чергу поділені на 2210 підрайонів, і потім на 38284 села (на 2001 рік).

10 лютого 2014 року оприлюднено пропозиції високопоставленої державної комісії, що стосуються перетворення країни з унітарної на федеративну. Як очікується, Ємен розділять на шість регіонів, що володіють широкими повноваженнями у сфері внутрішньої політики.

Населення

[ред. | ред. код]
Докладніше: Населення Ємену

Чисельність населення — 24 млн (2011).

Річний приріст — 2,7 %.

Фертильність — 4,8 народження на 1 жінку.

Тривалість життя — 61 рік у чоловіків, 65 років у жінок.

Міське населення — 31 % (2008).

Грамотність — 70 % чоловіків, 30 % жінок (оцінка станом на 2003 рік).

Етнічний склад — переважно араби, невелике число афро-арабських мулатів та індійців.

Релігія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Релігія в Ємені

Також велике значення має розподіл частини єменців на кілька десятків племен і племінних конфедерацій. На півночі країни впливові племінні конфедерації хашід і Бакіл, племена бені Матар, бені Харіс та інші, а на півдні племена субайхі, хаушабі, Амірі, Яфаі, Фадля, Аулакі і інші.

Переважна більшість жителів Ємену — мусульмани (99 %). Майже дві третини єменських мусульман є сунітами 65 %, шиїти — 35 % (8–10 млн віруючих).

Релігійні меншини представлені індуїстами (155 тис.), християнами (41 тис.), юдеями, зороастрійцями та ін[7].

Серед християн найчисельніші протестанти (30 тис.). Протестанти представлені кількома конфесіями, в першу чергу це п'ятдесятники (7,1 тис. у 2000 році). Чисельність католиків оцінюється в 6 тисяч осіб. Серед вихідців з Ефіопії і Еритреї є прихильники древніх східних церков — Ефіопської і Еритрейської. У Ємені регулярно фіксуються випадки переслідування християн.

Офіційною мовою країни є літературна арабська мова, однак більшість населення у побуті послуговуються єменським діалектом арабської. У мухафазі Ель-Махра на крайньому сході країни, та на архіпелазі Сокотра живуть мовці кількох загрожених сучасних південноаравійських мов, що не є близькими родичами арабської мови[8][9]. Єменська жестова мова поширена серед людей з порушеннями слуху в Ємені.

Ємен є частиною прабатьківщини південносемітських мов. З-поміж південносемітських мов, поширених у Ємені, мехрі має найбільше мовців — понад 70 000 осіб. Народність, що говорить цією мовою, називають «махра». Сокотрі — інша поширена південносемітська мова країни. Більшість носіїв проживає у віддаленні від решти переважно арабськомовної країни на острові Сокотра. За переписом 1990 року, сокотрійською говорили приблизно 57 000 осіб[10]. У Ємені в минулому також були поширені давні південноаравійські мови — окрема від сучасних південноаравійських група мов. Вважається, що в цієї групи мов є лише три можливі мови-нащадки, з яких лише однією говорять у Ємені — разіхі. Інші дві, фаїфі[en] та ріджал-альмаська[en], поширені в Саудівській Аравії.

Найбільшу роль з іноземних мов відіграє англійська, особливо у південній частині Ємену, що був під протекторатом Великої Британії[11].

Охорона здоров'я

[ред. | ред. код]

У 2016 році ВООЗ за допомогою HeRAMS оцінено 16 з 22 провінцій країни. Із 3507 проаналізованих закладів охорони здоров'я повністю функціонує лише 1579 (45 %), частково 1343 (38 %). 504 закладів (17 %) не працює. Лікарі взагалі відсутні у 49 із 279 оцінених округів. У 42 % оцінених округів країни є лише 2 або менше лікарів[12].

У 2017 році у країні зафіксовано найбільший у світі за останні 50 років спалах холери. Захворіло близько 1 млн жителів країни[13].

Економіка

[ред. | ред. код]
Докладніше: Економіка Ємену

Ємен — переважно аграрна країна. На сільське господарство і видобувну промисловість у 1990-х роках припадало 68,4 %. Основні галузі промисловості: нафтова та нафтопереробна, текстильна, харчова, цементна. Є невеликі алюмінієві заводи. Транспорт головним чином автомобільний та морський. Морські порти: Аден, Ходейда, Моха, Саліф, Ель-Мукалла. Основні аеропорти розташовані в Сані і Хормаксарі (біля Адена).

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]:

  • ВВП — 4,2 млрд $.
  • Темп зростання ВВП — 3,8 %.
  • ВВП на душу населення — 254 $.
  • Імпорт (машини і обладнання, транспортні засоби, споживчі товари, пряжа, текстиль, пшениця, цукор, мед) — 2,7 млрд $ (г. ч. США — 8,9 %; ОАЕ — 9 %; Франція — 7,6 %; Італія — 7,3; Саудівська Аравія — 7 %).
  • Експорт (бавовна, нафтопродукти, кава, шкіри, худоба, риба; паливно-мастильні матеріали становлять 84 % експорту) — 0,858 млрд $ (г. ч. Китай — 31 %, Південна Корея — 25 %; Таїланд — 22 %; Японія — 5 %).

За даними Всесвітнього банку, ВВП Ємену в 1996 році становив $6,02 млрд ($380 на душу населення). Приріст ВВП становив 2,8 % в 1990—1995 роках і 3,0 % в 1996 році. Структура ВВП Ємену в 1995 році: сільське й лісове господарство і рибальство — 14,7 %, сфера обслуговування — 46,5 %, добувна і обробна промисловість, будівництво і енергетика 38,8 %.

Виробництво електроенергії в країні — близько 1,7 млрд кВт·год на рік (1990).

Політика

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Війна у Ємені: хто проти кого воює. BBC Україна. 11 грудня, 2017 рік.

Міжнародні відносини

[ред. | ред. код]

Відносини з Україною

[ред. | ред. код]

Культура

[ред. | ред. код]

Інтернет

[ред. | ред. код]
Докладніше: Інтернет у Ємені

Доступ до інтернет в Ємені здійснюють провайдери TeleYemen і AdenNet. Провайдера YemenNet було захоплено повстанцями, тому було створено провайдера AdenNet.

Народні танці  

[ред. | ред. код]
Традиційний танець Ємену "Бара'" у виконанні дітей.

Найбільш розповсюджений народний танець Ємену — танець “Аль-бара’” (араб. رَقْصَةُ البَرْعِ اليَمَنِيِّْ) . Слово “Аль-бара’” (араб. البَرَعْ) походить від арабського дієслова I породи “Бара’а” (араб. بَرَعَ), що перекладається як “бути майстерним”, а також від іменника “Бараа‘атун” (араб. بَرَاعَةٌ) перекладається як “майстерність”. Разом з цим танець вимагає від виконавця вправного володіння кинджалом. Стиль танцю вирізняється залежно від регіону та племені. А також, доволі часто вирізняється музикальним супроводом та швидкістю рухів. Але не дивлячись на відмінності, усі вони є “військовими” та “бойовими” танцями, що мають давнє коріння.  

Головне значення танцю полягає у тому щоб навчити “синів племені” працювати як спільна, взаємопов’язана група під час складних обставин. Найчастіше танець складається з трьох або чотирьох частин, а кількість виконавців може сягати до 50-ти осіб. Під час танцю здійснюються дрібні рухи, збільшується швидкість темпу та зростає складність рухів. Коли танець просувається до наступної частин, його повинні покинути ті танцюристи, що виконали його найгірше.  

Та ще не менш відомими народними танцями Ємену є “Аш-шарх” (араб. الشَّرْح) та “Аш-шабвані” (араб. الشَّبْوَاني). У регіонах Хадрамаута можна зустріти обрядовий хоровий виступ із рухами який називається “Аз-заміль” (араб. الزَّامِل).  

А також у євреїв в Ємені є відомий танець “Аль-хатвату аль-яманійяту” (араб. الخَطْوَة اليَمَانِيَّة), що дослівно перекладається як “Єменський крок” (мовою іврит: צעד תימני). В ньому беруть участь обидві статі. Під час виконання танцю не використовують ніякі види зброї, але танок є схожим до інших, що існують на території Ємену та його часто здійснюють під час святкування весілля.

Архітектура

[ред. | ред. код]
Традиційні будинки Шибаму (мухафаза И'мран)

Архітектурний стиль вважається одним з найвидатніших демонстрацій культури в Ємені. Зразки чотирьох - шести поверхових будинків, що знаходяться у старій частині міста Сана (араб. مَدِينَةُ صَنْعَاءَ الْقَدِيمَةِ) не відрізняється сильно у порівнянні з тими будинками, що були у давньому Ємені. У Північних височинах, наприклад, стара Сана була занесена до числа місць Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Будівлі зводили з каменю та розфарбовували вікна. Часто, оздоблення старих вікон у Ємені називають “Тахрім” (араб. اَلتَّخْرِيمُ) у нинішній час, що перекладається як “Мереживо”, або “Камарійя” (араб. القَمَرِيَّة), що має значення “Місячна”, походить від слова “Камр” (араб.قَمَر) — “Місяць”, бо вікно має вигляд півмісяцю. А ось у Сабейському царстві (араб. مَمْلَكَةُ سَبَإَ) їх називали “Мавлідж” (араб. مَوْلِج) — “Вхід”, в значенні “Місце через яке проникає (світло \ повітря)” . У Хадрамауті — “Місбах” (араб. مِصْبَح), що у перекладі “Лампа \ той, що освітлює”.  

Глиняні хмарочоси Шибаму (мухафаза Хадрамаут)

В інших регіонах, наприклад, таких як місто Забід (араб. زَبِيد) та провінція Хадрамаут (араб. محافظةُ حَضْرَمَوْت), були люди, що використовували цеглу та саман у будівництві. Тому організація ЮНЕСКО внесла глиняні вежі (хмарочоси), що знаходяться у місті Шибам (араб. شِبَام) провінції Хадрамаут, до списку місць Всесвітньої спадщини. Також, подібна багатоповерхова традиційна забудова характерна для Північних високогірних регіонів Ємену, зокрема міста з такою ж назвою Шибам (араб. شِبَام), але в іншій провінції — И'мран (араб. مُحَافَظَةُ عِمْرَانَ).

Кухня

[ред. | ред. код]
Курка "Манді"

Єменська традиційна кухня містить велику кількість страв, що не мають еквіваленту. З найвідоміших: курка “Манді”, курка “Музбі”, холодна страва “Шафут”, рагу “Салта”, м’ясна страва “Джальма”, гаряча м’ясна страва “Фахса”, тушковане м’ясо з овочами “У'кда ляхм”, каша “Гаріс”, густа мучна каша “Асида”, гаряча м’ясно-рисова страва “Мадфун”, страва з маленької морської риби “Вазаф”, гостра томатна паста “Сахавік”, виріб з листкового тіста “Джахнун”, хлібно-банановий десерт “Ма’суб”, пиріжок у тонкому тісті “Мутаббак”, шаруватий медовий пиріг “Бинт Ас-сахн”.

А що до хлібу, тут є традиційний плаский хліб “Малюджа”, “Малюх”, а також пишний хліб із дріжджового тіста “Хамір”.

Та авжеж, традиційні єменські напої такі як пряний чай “по-Аденські”, кисломолочний напій “Хакин” та пряний напій з кавового лушпиння “Кишр”.

Зображення з Ємену

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

  1. Yemen and the Dynamics of Foreign Intervention in Failed States (англ.). Университет Нью-Гэмпшира.
  2. Is Yemen Becoming a Failed State? (англ.). Шаблон:Не переведено 3.
  3. Yemen: The World’s Newest Failed State (англ.). Geopolitical Monitor.
  4. Про затвердження Переліку кодів країн світу для статистичних цілей. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 19 липня 2022.
  5. Yemen war with Shi'ite rebels is over — president — Reuters, 19.03.2010
  6. The Failed States Index 2013. Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 30 вересня 2013. [Архівовано 2015-02-06 у Wayback Machine.]
  7. CIA World Factbook: The World Factbook. Jemen [Архівовано 2024-12-17 у Wayback Machine.]
  8. Woodard, Roger D. (10 квітня 2008). The Ancient Languages of Asia and the Americas. Cambridge University Press. с. 228. ISBN 978-0-521-68494-1. Процитовано 23 червня 2013.
  9. Ethnologue entry for South Arabian languages. Ethnologue.com. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 21 березня 2010.
  10. Yemen – Languages. Ethnologue. 19 лютого 1999. Архів оригіналу за 28 березня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
  11. Wikimedia Traffic Analysis Report – Wikipedia Page Views Per Country – Breakdown. stats.wikimedia.org. Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 22 липня 2016.
  12. Survey reveals extent of damage to Yemen's health system. OCHA. 06 листопада 2016. Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 04.01.2018. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |trans title= (довідка)
  13. Weekly Epidemiological Bulletin. W46 2017 (Nov 13-Nov 19) [1][недоступне посилання] (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467
  • Бабаев А. Г., Дроздов Н. Н., Зонн И. С., Фрейкин З. Г. Природа мира. Пустыни / Отв. ред. Э. М. Мурзаев. — М. : Мысль, 1986. — 318 с.
  • Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
  • Дахно І. І., С. М. Тимофієв. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : знання, 2008.  — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с.  — ISBN 978-966-346-330-8
  • Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім.  Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
  • Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
  • Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2009. — Т. 1. Азія. — 288 с. — ISBN 978-966-580-281-6
  • Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2018. — Т. 1. Азія. — 416 с. — ISBN 978-966-439-989-1

Посилання

[ред. | ред. код]